|
|
«Персона +
Кіно» Володимир Романенко.
11 березня
в Глухівській районній бібліотеці в проекті «Персона + Кіно» відбулася
зустріч з неординарною особистістю міста Глухів – Володимиром Романенко.
Меценат, футболіст, краєзнавець, завзятий мандрівник, невгамовний
романтик. Про його професійну діяльність красномовно говорять грамоти,
подяки, нагороди, численні кубки. Про нього часто пишуть в місцевій
пресі. Та й сам Володимир Іванович ділиться своїми досягненнями на
шпальтах газет, на своїй сторінці в Фейсбуці.

Він
побував уже в 68 країнах! Ось далеко неповний перелік - Молдавія,
Грузія, Румунія, Болгарія, Греція, Албанія, Чорногорія, Боснія,
Хорватія, Словенія, Австрія, Німеччина, Польща, Греція, Індія, Рим,
Лаос, Тибет…
Здійснив
невгамовний мандрівник і свою давню мрію – побувати на крайніх
материкових точки Євразії: на півночі — мис Челюскін, на півдні — мис
Піай, на заході — мис Рока, на сході — мис Дежньова.
Незабутньою
була подорож на Соловки. Там він з друзями відчув гордість українця
біля пам’ятника нашого земляка родом з Роменського району Сумської
області, останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра
Калнишевського, який прожив 112 років. Відвідав В. Романенко і музей Т.
Шевченка в Казахстані, де Великий Кобзар відбував заслання.
Та, мабуть,
сходження на гору Ельбрус, коли він стояв на крок від смерті, змінив
весь його світогляд. Тому і до перегляду Володимир Романенко представив
один із улюблених фільмів - фільм французького режисера Романа
Поланськи «Піаніст». Кінострічка одержала «Золоту пальмову гілку» на
Каннському кінофестивалі 2002 року.
Фільм
заснований на реальних подіях. Головний герой, музикант разом з іншими
євреями був відправлений у варшавське гетто, однак йому вдалося втекти і
сховатися. Йому доводиться провести кілька років, ховаючись по чужих
квартирах і спостерігаючи за життям міста з вікна. Життя у нелюдських
умовах прирікає піаніста на голодну смерть. Вижити обдарованому
музикантові допомагає німецький офіцер.

Володимир
подякував всім за співпереживання переглянутого на екрані, не дивлячись
на досить важкий фільм, з відвертими сценами насильства – війна, фінал
явно оптимістичний, і зайвий раз переконуєшся, що життя прекрасне – і
потрібно цінувати кожну хвилину.
Бібліотекар Ніна Шубнікова порекомендувала присутнім прочитати збірку
спогадів «Бути людиною», саме про таких людей, які допомагали вижити в
роки війни 1941 – 1945 років. Кожен благородний людяний вчинок має бути
оцінений, тоді він має шанс повторитися ще і ще. |