Приклад для наслідування.

19.10.17

Головна

 

 

Приклад для наслідування.

 

9 жовтня свій 90-річний ювілей відзначив ветеран Другої Світової війни Іван Кирилович Мамай.

В сільському будинку культури зібрались односельці, рідні, друзі щоб привітати ювіляра. Голова районної ради Ткаченко О.О. привітав всіх присутніх зі світом Захисника України, сказавши що приклад воїна-захисника це життєвий приклад Мамая Івана Кириловича.  Голова сільської ради Ющенко Л. Ю. подякувала  всім захисникам України за відданість та обраний шлях, побажала щасливої долі. Слова вдячності та поваги прозвучали на честь воїна-інтернаціоналіста Семенцова С.О. та воїнів прикордонників Сумського прикордонного загону. Від районної ветеранської організації виступив Васько М.І. побажавши міцного здоров’я та довголіття. Привітання від Народного депутата А. Деркача пролунали на честь ювіляра з побажаннями добробуту та вдячності, гордості за наших захисників України.

 

 

Життя Івана Кириловича  наповнене випробуваннями та суровими спогадами.

Спогади про покалічену війною юність і сьогодні тривожать сни сивочолого ветерана, жителя Бачівська Івана Кириловича Мамая. Підлітком хлопчина відчув на собі всі стра­хіття війни і, як багато його ровесників, не міг змиритися з тим, що клятий ворог топче рідну землю. У грудні 1942 року Іван Мамай з товаришем стали на лижі і пішли в Хінельський ліс шукати партизанів. З тої пори багато пройшов він важких верст, брав участь у найзапекліших сутичках з ворогом. У нерівному бою народних месників з фашис­тами в селі Сінне Краснопільського району на його очах загинув комісар загону. Під Полтавою, відрізаний від з'єднання загін з 126 партизан, у якому був і Мамай, потрапив під обстріл ворожих танків. Це було біля мосту через річку Ворскла. Кінь Івана Мамая, на якому обірвалася збруя, упав на льоду, а навкруги - фашисти. І досі не знає, як залишився живий. На щастя, кінь якось підвівся, і він та решта уцілілих партизанів, вислизнувши з вогненного кільця, подолали чималу відстань і з'єдналися з 3-м Українським фронтом. Коли було звільнено Червоний район (нині Глухівський), молодого бійця звалив тиф. Шість днів не відходили від хворого незнайомі, жалісливі дід і баба, поставили на ноги.

Далі червоноармієць Іван Мамай воював на Курській дузі, перебував у танковій бригаді. Довелося Івану Кириловичу воювати і в фронтовій контррозвідці, так званому СМЕРШі. Добре пам'ятає, як ходив з донесенням до самого маршала Рокосовського. Йшов пішки без зброї 12 км, тримаючи всю секретну інформацію лише в пам'яті: розміщення, кількість, озброєння... Все запам'ятав, доповів маршалу, як годиться, й на все життя зберіг його останні слова: "Ех! Слава таким дітям, як ти, синочку!".

Потім були бої на Західну України, форсування Вісли. - Скільки наших бійців потонуло у тій річці! - пригадує з хвилюванням. - А я в Польщі після форсування Вісли підірвався на міні, отримав тяжке поранення. На санітарному поїзді довелося подолати тисячі кілометрів, доки потрапив до госпіталю. Приїздимо у Львів - у госпіталі нема місць. Полтава, Харків, Баку — немає місць. І лише у Тбілісі мене взяли на лікування.

У мирні роки І.К. Мамай працював у колгоспі механізатором. З дружиною виростили чотирьох дітей, має 9 онуків та 7 правнуків.

Головна

Дата последнего изменения этого узла 12.10.2017