90 річний ювілей ветерана

19.10.17

Головна

 

 

90 річний ювілей ветерана

 

11 жовтня  в Полошківському будинку культури відзначили  День Захисника України  та 90 річний ювілей Ковнера Григорія Опанасовича ветерана Другої Світової війни.

 

 

Зі словами привітання до захисників та ювіляра звернулись сільський голова Авраменко А.А., голова Глухівської районної ради Ткаченко О. О ., керівник апарату  РДА Харченко О.Г.  представник депутата обласної ради Вайло Н.О.- головний бухгалтер ТОВ Велетень Капилов В.А., подякувавши за їх величний подвиг у захисті нашої держави та патріотичному відношення до суверенітету нашого народу.

Привітання  пролунали від Народного депутата Андрія Деркача де було зазначено про великий подвиг українського народу у Другій Світовій війні та вдячність нашим воїнам- захисникам сьогодення.

Мудрість нашого народу це наші ветерани які своїм життєвим прикладом  показали дійсну любов до свого народу. Одним з таких героїв є Ковнер Григорій Опанасович, який народився 11 жовтня  1927 року  в селі Полошки в сім’ї шахтаря. Закінчив сім класів місцевої школи. Ріс як і всі сільські діти: пас корів, доглядав городину, допомагав по господарству. У 14 років вже ходив за плугом: орав колгоспні поля.

Коли виповнилося  17 років був призваний на службу в армію СРСР. Навчався в Башкирії. Служба була важкою, офіцери знущались з солдат, була сильна муштрація, не було вдосталь їжі.

Коли у серпні 1944 року розпочалась війна з Японією, всю частину направили на Південний Сахалін  охороняти порт Ваніно. Постійні напади японців з Курильських острові тримали солдат в бойовій готовності.  Григорій Опанасович заряджав снаряди   до системи «Катюша». Йшли запеклі бої, було важко до тих пір, поки не озброїли систему  фугасними снарядами. Після застосування нової зброї японці почали масово здаватися в полон.

Григорій Опанасович згадує:

- Полонені стали складати зброю: автомати і ножі. Вони накидали величезну купу, бо були озброєні «до зубів».

  Пізніше молодого сержанта  призначили  супроводжувати три тисячі полонених  японських солдат до Новосибірська і охороняти їх цілий рік до закінчення Другої світової війни. Опісля був призначений командиром сержантського складу.

        За належну службу, за те що мав каліграфічне письмо і освіту 7 класів  Григорія Опанасовича і ще вісьмох його товаришів відправили на півторарічне навчання на Нову Землю. Наступним місцем служби була 11109 військова частина в місті Архангельськ, де  став штабним писарем. В травні 1952 року демобілізувався.

Серед винагород ветерана - медалі «За Японську війну», «Захисника Вітчизни», «За перемогу» та інші ювілейні нагороди.

 

 

         Після повернення до рідного села одружився з Наталією Степанівною. Разом народили і виростили сина Анатолія і дочку Галину. Анатолій Григорович обрав професію військового і одержав звання підполковника інженерних військ. Нині проживає в місті Хабаровск. Галина Григорівна присвятила своє життя почесній вчительській праці. Діти – це найбільша гордість сивочолого ветерана.

Протягом свого життя працював бригадиром польових робіт та комірником в колгоспі «Рассвет». Нині сам проживає в Полошках.

Головна

Дата последнего изменения этого узла 12.10.2017